НЕСПРАВЖНЯ КАЗКА
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
З несправжніх снів світало…
Як жаль несправжній скрес,
Несправжнє сонце встало!
В несправжнє тло небес
Скотилось.
А звідти, з хмар несправжніх
У рос льоди стекло,
З несправжніх дум вчорашніх
В страхів несправжнє зло
Гнітилось.
Любов там справжня тліла
В терновому вінку,
Роз’ятрено боліла,
Ховала суть тремку
В стук серця.
Крізь дику всюдисущу
Несправжню пустоту
Двом берегла цілющу
Вразливу чистоту
ДжерЕльця.
В несправжньому розвої
Як справжню віднайти?
Жадали її двоє,
Убрані в самоти
Перуку.
Несправжніми стежками
Іти, чи навпрошки?
Впиваються з роками
Тернові колючки!
Дай руку...
