13.04.2011 14:37
-
1474 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Тетяна Чорновіл

ПРОКЛЯТТЯ МОЛЬФАРА

ПРОКЛЯТТЯ  МОЛЬФАРА

Віршована казка

Мольфар — в культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину, на зразок ворожія, чарівника або народного мага. Як вважають місцеві жителі мольфари бувають добрі або злі. Злих ще звуть чаклунами.

Колись давно з нудьги мольфар 

Відбив у чаклуна коханку. 

– Діждешся ти недобрих чар! – 

Кричав чаклун ”рогатий” зранку. 

Прокльони сипав ще і ще, 

Подібно взимку снігопаду, 

Три рази плюнув за плече 

Й мольфару ”поробив на зраду”. 

Ще й пояснив: – Коли якась 

Тебе полюбить хоч краплину, 

Тобі із нею бути зась! 

Її ти зрадиш в ту ж хвилину! 

Хоча… На світі є одна, 

Що зможе чари ті розбити, 

Шукай її, бо лиш вона 

Тобі поверне дар любити. 


Сміявся зло мольфар на те: 

– Та в зрадах я душі не чаю! 

Любов, кохання – то пусте, 

Мольфарські сили з ним втрачаю! 

Знайти єдину? Ні, не слід 

На двох одне ділити горе. 

Чаклун поглянув сумно вслід 

І мольфу викинув у море. 


Ішов мольфар через світи, 

У втіхах скрізь шукав розради, 

І скрізь, де тільки міг пройти, 

Розтрушував невинні зради. 

Ця невеличка – за місток 

Через струмок посеред ночі, 

Та більша – за зізнань ковток, 

За усмішку… За милі очі… 

А ще за те, що про любов 

Багато дуже говорила, 

За милі очі знов і знов… 

За те, що раптом захворіла… 


Чаклун усе те заварив! 

То за яку ж мольфар провину 

Так несподівано зустрів 

Із тисячі жінок єдину?! 

Шалена, пристрасна була, 

Яких бажають чоловіки… 

Та мольфа в морі вир зняла 

І розлучила їх навіки. 

А та – єдина на мільйон? 

Священний лик, душі розрада… 

Також розтанула як сон, 

Всьому вина – мольфара зрада! 


Так-так! Мольфара то вина! 

Та тільки спам‘ятався пізно. 

Благав він, кликав чаклуна, 

Чаклун не чув благань тих, звісно! 

Згадав мольфар про ту одну, 

Що може повернуть кохання 

Й гукнув, нещасний, вдалину: 

– Надіє ти моя остання! 

Зустрів без тебе я біду, 

Що без любові мав спіткати. 

Ти зачекай, до тебе йду! 

Я буду скрізь тебе шукати! 


Пішов мольфар у часу вир 

Відгонить казка давниною, 

Та, кажуть люди, до сих пір 

Хвилює клич його луною. 

Повірте, що в щасливі дні 

Його єдина десь знайдеться, 

І мольфа на морському дні 

Враз на піщинки розпадеться. 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.04.2011 11:28  © ... 

Важка розплата за легковажність у коханні. Та надію в кінці я йому все-таки лишила. Хай живе. :)))

 24.04.2011 11:09  Антоніна Ч... 

Гарно, тільки щось сумний.Дочитавши до кінця, я надіялась що він знайде свою єдину, і ось розчарування)))

 17.04.2011 20:59  © ... => Сон Блакитного Сонця 

Дякую. Дуже приємно!!!

 17.04.2011 20:54  Сон Блакит... 

Я теж не знав.Дуже мені сподобалось.Поставив чудово.

 14.04.2011 00:00  Наталка Ян... => © 

Правильно зробили.

 13.04.2011 20:19  © ... 

Подумала, може не всі знають. Щоб не зразу зверталися до Вікдепії.

 13.04.2011 20:10  Наталка Ян... => © 

Так незвично бачити пояснення слова "мольфар", забуваю, що це діалект.

 13.04.2011 16:11  Лані 

Дуже, дуже приємно і вдало!

 13.04.2011 15:34  © ... => Лані 

Бо ці рядки казки навіяні Вашим віршем. Про начебто невинну зраду.

 13.04.2011 15:23  Лані => © 

Це щось мені нагадало )). Гарна річ.