Палає пам`яті свіча
Полинь травою на душі гірчить печаль,
Безжальним катом мучить моє серце жаль, -
Скорбить нутро... Палає пам`яті свіча.
Перед очима сльози болю в їх очах
І крики чуються благальні з їхніх вуст...
І той великий зі свічок на площі хрест
Розповідає ту історію сумну...
Їм не прокинутись уже зі свого сну:
Без крихти хліба зупинився їхній час.
Палає пам`яті свіча. Вогонь - не згас.
