Літаки
Цілий день розмішую бЕтон.
Цілий день летять літаки,
Зачіпають мене своїми слідами,
Кличуть летіти на схід.
Я у небо дивлюся з болем.
Мені б пару якихось крил,
Щоб опертися в небі міцно
І відчути в собі політ.
Не піднятися.
Не журіть, не тривожте,
Бо прикутий ланцем до гори,
До скали, що зветься робота,
У бетон повкидавши жалі.
Може й були колись в мене крила,
Я ще й досі літаю у сні,
Та напевне відтяли тоді,
Коли взнали, що я людина,
А людині досить землі.
Ви летіть, не дивіться на мене,
Я колись розірву кайдАни,
І піду отими слідами,
Що лишили мені літаки.
Розкажіть,
Тим хто знає про мене на сході,
Що невільником буду не завжди,
У мені народилася мрія,
А невільник про мрію не знає.
Дрогобич, 2011
