ЗИМОВИЙ ЗАГУЛ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Плаче тепла з дороги Зима,
Бо не знайде ні пригорщі снігу,
Розтрусивши всіх хмар багажі.
Ой, біда! І в перистій нема!
Прихопила лиш зайву відлигу,
Вогку мряку й туман для душі.
Звився раптом туман і крильми
Вплівся в голі вершечки тополі,
Станув, мов молоко, в вишині.
Що ж! Проблеми великі в Зими!
На світанку блукає у полі,
Ловить іній на озимині.
Щоб морозний не втратити хист,
В Антарктиду втекла в ранню пору
На пінгвінів наводити жах.
В Інтернеті нечитаний лист:
– Я в загулі! Вернусь до вас скоро!
Похурделю лиш трохи в снігах…
