"Таке примарне й бажане майбутнє..."

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

"Майбутнє має бути закладене в сьогоденні.Це називається планом.Без нього ніщо у світі не може бути хорошим."
©Георг Крістоф Лихтенберг

Колись свої вірші я прочитаю

І так спокійно й тихо посміхнусь.

Як кожного із них писав згадаю,

І до дружини міцно пригорнусь.

Вона ж мене обійме й поцілує,

Подивлюсь я у її гарні очі.

І щось неначе подих затамує,

Я окрім них, нічого більш не хочу.

А в цей момент відчиняться дверцята,

І до кімнати забіжить малюк,

І з криком радісним він: “Тату, тату!!!”

Мене обійме, а я засміюсь.

Себе таким я вже не пам`ятаю,

Проте я розумію те маля…

Для нього щастям є що обіймаю

Його я міцно, наче немовля.

Сиджу, про все лихе забувши,

А на руках сидить моя дитина,

І підневільно ніжно посміхнувшись,

Дивлюсь я в карі очі мого сина.

І тут моя кохана усміхнеться,

І на обличчі радості багато.

До малюка так сильно пригорнеться

І скаже йому тихо: “Весь у тата”.

І щоб не сталось у житті лихого,

Яка б не трапилася зла провина,

Я знаю точно – не буде такого,

Щоб я покинув їх хоч на хвилину!