а на місто спадає дощ
і полоще простОри площ
і будинки, завулки теж... -
і нмає цій зливі меж.
очі вирячені вітрин
сяють полисками сльозин -
їх в далекі несуть краї
невгамовані ручаї.
в дощ уплетений срібний сніг
тане, падаючи до ніг.
мерзнуть в крапельках ліхтарі
в цій зимово-осінній грі.
там у променях безліч фар
злива в райдузі суперстар,
у лелітки вдяглись авта,
пада усмішка на вуста.
і не віють вітри від віт,
парасолевий різноцвіт
прикрашає дощу печаль
у осінніх в зимі прощань.
і стікає вода зі стріх,
із дворів і із вулиць всіх,
легко зстрибує з парасоль
і пірнає у море доль...
так на місто спадає дощ
і полоще простОри площ
і будинки, завулки теж...
і немає цій зливі меж.
