Дівчина моряка
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
У вікна линуть промені леткі.
Вологі грона сиплються бузкові.
То спокій-спека йде на довгі дні
І відбирає у кущів їх мову.
Навколо бродять пахощі й думки,
Рожеві хмари стримують світання…
Лети, голубко сонячна, лети,
Врятуй серця від болю розставання!
А на душі так солодко… Дощем
Пройшли всі сльози – зараз знов посуха.
І обростають замки всі плющем,
Не чути дзвону – чуєш? То послухай…
Моє вікно – розчинене для всіх.
Там білі голуби кружляли вранці…
Із моря линув буро-синій сміх.
Вода холодна випила всі шанси.
