31.01.2010 05:04
-
432
    
  2 | 2  
 © Костянтин Хмара

Наповни сяйвом мою тінь,  

А сміх мій - пухом тополиним,  

Щоб я воскрес і знову линув  

У неба срібнолицю синь. 

Наповни сіном подих мій,  

А серце – свіжою травою, 

Немов у чесному двобої  

Я виграв вітер - духовій. 

Я буду литися струмком  

Між рук твоїх у неба кручі, 

Я буду ніжним і жагучим 

Для тебе потайним замком 

І тільки ти знайдеш ключі  

У дзеркалі думок прозорих, 

Я буду там, де пахнуть зорі 

І сяють вдень як уночі. 

Лишусь у серці, мов поема, 

Хвилюючим і теплим, вогким, 

Щоб соловей натхненно тьохкав  

Від наших зоряних взаємин. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.05.2012 23:03  Каранда Галина 

прекрасна форма вірша, приємні кореневі рими. все класно.