Незавершене
Не хочу я чути, як скрипка ридає,
Як струнами серце безжалісно рве.
Бо душу мою на шматки розриває
Та туга що в скрипці одвіку живе...
Сяй!
Чому погасли твої очі?
Де ділось світло у душі?
Твої кошмари серед ночі
Плетуть життя сумні вірші
Та прийде весна і у твої долоні,
І сяяти буде й у твоє вікно,
Не довго лишилось нам бути в полоні,
У тіні ночей де чекали давно...
Нехай же вітрил роздирають вітри,
Нехай же шматують борт води.
Пливи, корабель мій, у далеч пливи,
Бо так лиш здобудеш свободи.
Нехай же шторми розривають корму,
Нехай же руйнують трюм грози,
Та я від шляху свого вже не зверну,
Не спинять ні дощ, ні морози...
