Заклинання
Десь угорі сонце горить тьмяно
Я загорну жмутки промінь в себе
І дам тепла, щоб зажили рани,
Мрію вдихну і відпущу в небо.
Я так люблю ніжне його тіло,
Що променить краплями зір соку
Я розпростав свої стрімкі крила
Щоб замолить збуджений свій спокій.
Небо впаде і огорне літом,
Радо вберу подих його мрійний
Душу свою я просякну світлом,
Щоб не забуть, що я таки сильний.
