31.01.2010 08:06
-
728
    
  2 | 2  
 © Костянтин Хмара

Безсмертя

Смерть не страшна, жахлива її постать, 

Який метал зозуля нам кує? 

Лиш навеснi, коли не прийде розталь, 

Ти зрозумiєш - серце справдi б`є. 

Недолiкiв моїх не долiчитись, 

Не долiкуєш, може й не збагнеш. 

Не кожен келих можна й треба пити, 

Земля i небо вже не мають меж. 

Не всi вовками стануть вовченята, 

Та всi захочуть в дивнiм свiтi жить. 

Всi в цьому свiтi вимушенi грати, 

Вогонь горить, та то все – тільки мить. 

Осiннє золото себе знецiнить  

Коли дороги замете зима, 

А твої руки все ще пахнуть сiном, 

Хоча в тобi вже зеленi нема. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.05.2012 22:38  Каранда Галина 

Недолiкiв моїх не долiчитись
ну класно ж!