На північному обрії ранок
Одягнув у туман береги.
Десь далеко сумує кохана
А від мене жахаються сни.
Вони стаями рвуться у небо
І курличуть, мов ті журавлі.
Передам їм я вістку для тебе
Хай віднесуть у рідні краї.
Хай віднесуть і сядуть круг хати,
Заколишуть кохану мою
І в той вечір вона буде спати,
Коли я до дверей підійду.
Підійду і тихенько відкрию,
Поцілую в опухші уста,
Мов барвінком, я ласкою вкрию,
Витру слізки, що в сні набіжать.
І не дам їй проснутися раньше,
Щоб не знала це дійсність чи сон,
Спи, кохана, а я їду дальше,
Знову мчуся я за горизонт...
п. Ямбург, Тюмень, Росія, 10.09.1991р.