Випадкові віршики
з рубрики / циклу «випадкові віршики.»
27. про піратика після аварії корабля.
що поробиш - йому не до жартів:
збито з ніг його, зірвано шарфік,
від кораблика - зламані доски
мов на хвилях роскидані кості,
від команди залишились гики,
сіре небо і бульбашки, брики,
в кадібці - перевернута пальма,
за яку зачепилися мальви,
розгубили сороки всі віди,
буревії-невігласи віють
і зривають останнє волося... -
йому так ще нігде не велося.
і кричить, і волає піратик,
п`ястуками махає завзято -
але хто ж його зараз почує,
коли все навкруги бенкетує,
коли шлють фейєрверки в стихію,
чути скрізь хохмачів веремії... -
і кому яке діло до шторму,
що хтось гине у горі у морі!
та дубасить він воду з розгону
у негоду, погану погоду,
бо не згоден із гигами грати
потопаючий бідний піратик.
а на тучі метляється ровер
стовбула, наче вітрами повен -
паруси в нього замість педалей -
скоро впАде й по лисині вдарить...
28. барокове.
...се бо врем"я вЕсело наста...
/"Слово Адама в пеклі до Лазаря"/
...виповзає хляла самота,
підставляє сонцю свої ребра -
дулі кепа крутить просто неба...
се бо врем`я вЕсело наста.
і пливуть рожеві міражі
по асфальту наче у пустелі -
кораблі зі щоглами і скелі,
чудернацькі риби і моржі,
чорний пар печери і котли,
замальовки пекла кольорові,
голоси, волання і промови,
і чортячий регіт із імли...
і дрижить адамова рука
у проханні, в покаяннім слові -
очі закриваючи гріховні,
кличе він, до Лазаря гука
- знаю я, що з пекла вийдеш ти,
день гряде на твОє воскресіння.
з ним і я надіюсь на спасіння,
душу грішну врешті-решт спасти.
вийдеш ти, зустрінеш там Христа,
роскажи про мОє покаяння...
вірю я, згукнеться на прохання
...се бо врем`я вЕсело наста...
29.
лежень легма ліг на гребні дня
у літню спеку в тінь.
в хутрі жовті
лапки сонця
доторканням кігітками
хмарочки катають в небі,
чути дзвони -
дзінь-дзінь-дзінь...
скоро буде на осонні
той солодкий сон у соні.
30.
невситимая жага
запанує в землях рясності,
де на чатах у державності
самознищення снага.
очі вирви і закинь,
щоб в загибелі не клястися,
як продажні пси заластяться
до імперської руки...
31.
...у таку погоду мокру,
у невимовну сльоту
дзьобний чуть настирний стук,
грюк настійний, невгамовний
- ...хто-такий-та-хто-там-тут... -
с підвіконня в скло віконне.
32.
за язик червоно звислий
дня прийдешнього до двору
заведем майбутнє млисте,
гущі кавової зором.
і роспалимо багаття
те, що омахами квітне.
і бутонами латаття
цей вогонь здіймає вітер -
пелюстки усі розкриє
в небесах поміж сузір`їв
і мелодією мрії
Всесвіт збудиться безмірний...
1996-97рр., 2011-12рр.
