Краса осені

з рубрики / циклу «Зачарування»

Осінь для мене пора печальна.

Серцюсуцільний біль,

Багрянцем листя вмира в останнє,

І неба синя, синя височінь.

І ніби йде обряд прощання.

Морозна ніч, в повітрі дзвін,

Небо зорі колихає у смерканні.

Я один в безодні, відлунням снів.

Над степом вечір потухав, ховав свій гнів,

Дня спекотного падала напруга,

Мій любий степ до тубе я прибрів,

Чи впізнаєш ти свого друга?

Давно з тобою розійшлись, я посідів.

Мовчиш не цвірінчиш, не признаєш,

Зімкнувся ти лісосмугами,

А був колись без країй і без меж,

І не був над тобою веселки дугами,

І жайворон не підіймається теж.

Не гніздяться перепела в пшеницях, як колись,

І зникла обрій марево-жарптиця.

Той степ, що я кохав вже віддались,

Й не вернеться ніколи, тільки сниться.

с.Чапаєве,Кегичівського району, Харківської обл.,