Небесно-синій погляд не відводь

Вікторії М.

Небесно-синій погляд не відводь –

Поглянь на мене ще хоча б хвилину.

Мені не треба інших нагород:

Дай хоч на мить у море їх поринуть.

Як сталось так? Ми стали, мов чужі, –

Тебе не бачив я вже понад сотню років.

Що маю я казать своїй душі,

З якої сум вже висмоктав всі соки?

Ти, як завжди, чарівна і струнка,

Жага життя палає на обличчі.

Так усміхатись, певно, здатна лиш Весна –

Дивитися на Тебе можна вічно.

Очей волошки, - прошу, - не відводь:

Поглянь на мене ще хоча б хвилину

Серед усіх найбільших в світі врод

Невже обрав я не свою перлину?

Івано-Франківськ, 30 вересня 2010р.