А крізь тумани і міста дощами зшиті
Долає відстань ненаписаний тобою лист.
Думки втікають в марево, у сонце, в літо,
А серце все ніяк не відшукає зміст
Несказаних тобою слів, що снігом тогорічним
Обтяжують дроти оголених до болю нервів.
Ти виявився на вокзалі пересічним,
А я повернення твого чекаю вперто.
Твоє ім`я не снилося мені
У ніч святкову, що здійсняє мрії,
Та у твоїх долонях - небеса мої
В своїх надіях тепло дощовиті.
