Любові забагато не буває
Любові забагато не буває,
Нехай втікає з серця навпростець,
Нехай надією недолю окриляє,
Бо для любові нас привів Творець
«Я хочу жити», «Поможіть», «Врятуйте»
Чорним по білому блукає світом.
Та не минай і не мовчи…Даруймо
Свою любов і серця промінь світлий.
Не відвертайся від чужого горя!
Нехай у єдності розчиниться печаль.
У всіх одне життя, лиш різна доля
І різний біль..на жаль…на жаль..
Повір у казку, як вірять в неї діти
У закутках сирітської хатини.
Навчи їх вірити, любити і радіти
Життям летіти пухом тополиним
Не кидай каменем у безпритульні плечі -
Вони втомилися нести свого хреста
А кусень хліба буде так до речі…
Твоя ж кишеня теж бува пуста!
Ніхто ж не просить в Бога забагато:
Тільки любові – більше, як колись…
Не відвертайся від заплаканого брата
За ближнього тихенько помолись.
