Молитва
Лягаю вечором у ліжко, й не засну.
Я закриваю очі, та ще не виключаю мозок,
Поки не скажу, поки не скажу все що сталося за день,
Поки не поговорю з Богом… допоки не заплачу…
Крізь закриті повіки в мене протікають ріки,
У голові сумбур, на серці важкість, мені ще не до сну…
Ще полежу, подумаю, помолюся…
Я все Йому скажу, я все спитаю, попрошу. Він зрозуміє!…
Спочатку буде прохання, та не для себе, а прощення,
Прощення за слова, думки і вчинки,
За рідних, друзів і за маму…
Прохання й сльози, гола відкритість, ні капельки брехні.
О Боже, чому все так, прошу допоможи,
Не покидай дай сили, дай сили ще й на завтра,
І дякую тобі за нині, за біль за відчуття,
За радість і за посмішки, за тих людей що є навколо,
За світ що ще живе, за все Боже, за все…
Так тихо у кімнаті… Лиш за вікном повіє вітер…
І полегеньку думки утихомирюються, закриті очі вже спокійні..
У тіло тихо незамітно проникає сон…
05.01.2013
