09.01.2013 05:15

для всіх

236

7 | 7

 © Каранда Галина

У лісі зозулі тихеcенько долю кували...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

У лісі зозулі тихеcенько долю кували,

Про щось гомоніли поміж шелестливих тополь.

А я лиш для жарту, для сміху у них запитала

Про рОки свої, цей одвічний зозулин пароль.

Та раптом замовкли, немов по команді, зозулі, –

Напевно, злякали їх звуки незвично-чужі.

І навіть листочки тополі затихли – відчули,

Що тиша – луною, і жаху панічні вужі.

Давно вже навчилась з своїми страхами миритись,

Сміятися з себе, аби не пірнути в плачі,

Але вже ніколи не буду в зозулі проситись,

Аби показала від долі моєї ключі.