Немає в світі нагород без жертв
Як тільки не таврують нас.
Нас звуть запроданцями, наймитами.
За що? Хотіли би спитати вас.
За те, що на чужбині днями і ночами
Лиш й думаєм про той щасливий час,
Коли вернемось на Вкраїну самі?
Взивають богачами, заздрять нам
Лише за те, що вирвались з полону
Іллюзії радянського доби
І через біль, розлуку, втому
Все ж робим щось, щоб діти хоч могли
Переступить поріг до євродому.
Немає в світі нагород без жертв.
Хочеш достатку - жертвуєш спокоєм,
Ці речі міцно звязані обоє.
Лиш вибирай, що хочеш, і вперед!
Ніхто тебе не тягне за собою.
Ми вибрали. І не найлегший путь,
Бо треба бути так далеко з домом,
Щоби відчути тугу, біль і нудь,
Щоби забути страх, скитання, втому,
Щоб знати мову, й як тебе зовуть
І в мріях освятить свій шлях додому!
Алгарве, Португалія, Осінь 2009 р.