Куряче щастя
В курятнику стався переполох -
Розкудкудахкались ураз всі разом Кури.
І все тому, що Півні два удвох
Побились на подвір`ї зранку здуру.
Один - старий, давно був вожаком,
Іще від батька власть йому досталась.
Він гордо розходжав «своїм» двором
І Кури перед ним аж присідали.
А другий - молоденький ще зовсім,
Недавно ось у пір`я лише вбрався,
Та Курям він сподобався усім,
Що кукурікав і нікого не боявся.
І Кури всі пішли за молодим
(Хотіли, щоб змінилось щось на краще)
Уже всі мріяли в дворі про новий тин,
Що Півень присіче усіх нероб й ледащо.
Та марно всі чекали перемін -
Не зміг нічого Півень той зробити.
От кукурікать! Так це він умів,
Та цим в дворі нічого не змінити.
Так що ж робити? Cтали всі гадать:
«Давай-бо виберем собі другого»
Ну а кого - й не знають, що сказать,
Бо і нема в них у дворі нікого.
Хіба-що Квочку-білошийку молоду,
Бо дуже з неї вже та гарна мама -
Так з діточками ходить по двору,
Така уважна, чуйна, філігранна!
Задумали - та де там! знов не те!
Всі Півні аж вдавились від образи:
«Це що ж таке? Та влада - це святе!
А ви її кому? І всю одразу!»
...І знову в курнику переполох.
Такий там гам, що прямо вянуть вуха,
А Квочка хазяйнує, як сам Бог,
Й нікого з них, як правило, не слуха!
Алгарве, Португалія, 04.02.2010 р.