11.01.2013 00:00
-
200
    
  8 | 8  
 © Сашко Новік

Хода

скуйовдженням штрихів

сплетінням амінокислот

розсипом підлогою звуків

маршрутом птахів

маштабами нот

відвожу від неба руки

плафонами ліхтарів

тонами автошляхів

тиском раптовий спогад

кіркою крихкою снігів

заплутаністю слідів

опускаю у землю погляд

охапкою північних вітрів

круговертю коротких днів

забувши усі перестороги

координатами зміни місць

відсутністю добрих лиць

чередую у кроках ноги

зневодненню полиць

запиленням криниць

чимось зарадити мушу

вулицею вперед

підошвами в твердь

в ході відновлюю душу

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2013 11:25  Володимир Пірнач => © 

чередую у кроках ноги - класно сказав.
Я це називаю власний простір, щоб нічого зранку не заважало тобі прийти у резонанс з ефіром світовим :)
Ще терпіти не можу коли до мене зранку щось говорять, вибачаю тільки двом людям.
Завжди мене ставив на ноги тільки отакий невеличкий похід.
Шикарна ідея.
Гарні слова.
Підписуюсь.
Плюсую.

 11.01.2013 10:05  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...я теж, тільки не в урбаністичному оточенні

 11.01.2013 00:23  Тетяна Белімова => © 

Саш! Класно це все! Тільки відсутність добрих лиць - стало сумно. Чесно...

 10.01.2013 22:40  Каранда Галина 

я теж люблю пішки ходити, (тільки не по слизькій дорозі:))... у мене десь половина твоїх образів засоціювалася з ходою, а половина пішла окремими фрагментами, без прив"язки до теми... закінчення  - да, воно, пішло мені...

 10.01.2013 22:40  Тетяна Чорновіл => © 

Шкода, що відсутністю добрих лиць... Але добре, що відновлюється душа! Гарно так крокувати. І вірш у ритм! Тільки у мороз з вітром не дуже... :))
А з амінокислотами все в порядку???

 10.01.2013 22:32  Каранда Галина => © 

наче й ти, наче й не ти... зараз ще раз перечитаю, тоді щось скажу...