Мені так мало Вас...
Мені так мало Вас в коротких снах,
У серці, на вустах, і у молитвах.
Я п’ю настій з нектару і вина,
Але ніяк не можу ним зцілитись.
Ви – мрій моїх серпанок золотий,
Казкова акварель п’янких ілюзій,
Ви – пісня неземної висоти,
Ви – дотик найчарівнішої музи.
Та заздрю випадковим я очам,
Що можуть це блаженство споглядати,
І слухати Вас голос повсякчас –
Медових солов’їв палкі сонати.
Одним бажанням нині я живу –
Побачити Вас знову наяву…
2012р.
