з рубрики / циклу «Білими»
виваженістю клітинок
постійністю кроку ліній
загального зошиту тіло
заповнюється не на загал
шкода життя не розграфиш
але скоріше на щастя
і товстою чорною ручкою
в днях я псую папір
як завжди почавши з полів
Візьміть участь в обговоренні
19.01.2013 18:20 Гаврило Зацікавлений => © |
 Передогляд класний. Вірш нічого. |
19.01.2013 02:05 Марієчка Коваль |
 Хм... ну чого ж не розграфиш. От є, наприклад, стіна... чим не частина нашого життя, бери і малюй там скільки влізе. В мене прост така була мисля. Та дико... не зможу потім на неї дивиться без сліз. |
19.01.2013 01:27 Ярослава Яковенко |
 Сподобалося. Мені чомусь моє життя здається не у клітинку, а у лінію, косу лінію, а оскільки я пишу без нахилу, то і доводиться пристосовуватися :-) |
18.01.2013 22:56 Каранда Галина => © |
 :)))) скинь фотку обмальованого зошита:)))))) |