08.02.2010 15:45
-
425
    
  - | -  
 © Борода

Чужбиною стривожені світанки

Чужбиною стривожені світанки

Розлукою змарновані літа 

Несуться невловимо, наче санки, 

З вершини юності у прірву небуття. 


Коли ділили долю - дав я маху 

Й поставив я не на свою зорю. 

З тих пір ганяюсь по світах, як птаха, 

І відчуттям приречення горю. 


Вже пробував змінити щось, та марно - 

Як перелітна птиця став я сам. 

Та птиці в вирій вилітають парно - 

Я ж вилетів один серед заграв. 


Вже ті заграви обпалили скроні, 

Вже біль в душі нестерпно тяготить, 

Та я, мов крила, розпістер долоні, 

Лиш серце повернутися кричить! 



Португалія, Весна 2000 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!