23.01.2013 12:50

для всіх

280

15 | 15

 © Каранда Галина

Які тут люди?

Притча

Сидів дідусь у місті на вокзалі.

Не так собі – насіння продавав.

Спостерігав: хтось ближче, а хто й далі,

У гості, чи у справах мандрував.

Дивись, і по насіння хтось підійде,

Старому подарує пару слів,

А він і радий… Що ще треба діду?-

Не ради ж копійок він тут сидів…

Як нудно людям на чужім пероні!

Хоч з ким би перекинутись слівцем…

Підходить, потираючи долоні,

Транзитний журналіст із олівцем.

«А розкажіть мені про місто ваше.

Чим славиться? І що тут за народ?

Чи, може, як і скрізь в державі нашій,

Лиш бидло, що напхати мріє рот?»

Старий скривився:  «Скрізь ті самі люди.

Навколо бидло – чим же кращі ми?

Ти знайдеш тут таких, як бачиш всюди,

Немає в нас святенників з крильми…»

ПиснУв  щось у блокнот, купив насіння,

Пішов, собі під ноги плюючи,

Юнак, що не пустив ніде коріння

Й гадав, що від людей знайшов ключі.

А ось вже інший, з рюкзаком благеньким,

До дідуся у холодку підсів:

«Здорові будьте! Щось спитаю, неньку.

Я, бачте, оселитись тут хотів.

Де жив раніше – добрі були люди.

Дім, кажуть, по сусідах вибирай…»

Старий всміхнувся: «Люди добрі всюди,

Не сумнівайся, в нас тут майже рай!»

Якийсь  хлопчак, що бачив всю картину,

Здивовано поглянув:  «Хитрий дід!

І де ж тут правда?» - «Правда в тому, сину,

Що ми з собою несемо свій світ.»

Куйбишеве - Лубни, 6 - 22.01.2013