Зима невчасно скрапує водою...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Зима невчасно скрапує водою,

Й полоще вітер хвилі у калюжі.

Ніч мовчазна пишається собою,

У вікна заглядаючи байдУжі.

Захмарна вись спустилась низько-низько,

Що аж здається – неба вже й немає.

Туман, остерігаючись (бо ж слизько!)

Останню силу з снігу випиває.

Лубни, 4.02.2013

Візьміть участь в обговоренні

03.02.2016 23:06 Ольга Шнуренко => ©

Дуже цікаві метафори: "зима невчасно скрапує водою, полоще вітер хвилі у калюжі, ніч мовчазна пишається собою"

04.02.2013 20:30 Оля Стасюк

О, і тут відлига) Давайте скиньте ссилку на наше вінницьке небо) Хай загрузить і не морозиться)

04.02.2013 16:00 Ірина Затинейко-Михалевич

від першого рядка усе так і уявилось, помноживши зображення за вікном - реальна картинка!!!

04.02.2013 15:33 Бойчук Роман

Дуже влучно! У нас теж відлига) Гарний вірш!

Цікавий інтертекст, що плавно вливається у портальний гіпертекст... Ось вам приклад сучасного постмодерного мистецтва, основним гаслом якого є - грай! Зі словами, чужими фразами, уривками чужих текстів.
Декілька слів, власне, про твір, не про текст. На мій погляд, вийшло дуже романтично. Навіть трохи ностальгічно - зима вже скрапує водою... Може, ще зарано?

Сподобалось!...))) туман сніг випиває - якийсь метафізичний канібалізм))) якщо згадати фізику чи уроки природи))) це я так - збочені асоціації, вірш гарний!!

дякую всім

дуже актуально, зранку страшенний туман...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ