12.06.2013 17:54
лише 18+
280
    
  2 | 2  
 © Таїсія

Дарма

Я йшла до тебе довго, полинами,

Так довго, довго я до тебе йшла!

Усе пройшло, як зими, поміж нами,

Все, що згубила, так і не знайшла…

Ота пора зеленого клечання…

І тихі ночі, ранки тихі й дні…

Твоє примхливе, треперне мовчання

Тебе щоніч нагадує мені…

Та я не хочу срібла й позолоти,

Нехай комусь під ноги – килими…

Своїм життям наповнюю я соти,

І не лякають хай мене громи!..

І я твій образ викреслити мушу,

Для тебе в серці місця вже нема!

Дощем осіннім вимию я душу, -

«О, скільки часу згаяла дарма!..»



м. Ромни, 12.06.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.06.2013 08:16  Ірина Лівобережна 

Гарно... Сумно, але так гарно... Зачаровано...

 12.06.2013 16:55  Ем Скитаній => © 

чуттєво і майстерно...

 12.06.2013 16:51  Світлана Рачинська 

чудово

 12.06.2013 16:39  Наталія Сидорак => © 

Дощем осіннім вимию я душу - дуже..!

 12.06.2013 15:53  Каранда Галина 

дуже майстерно написано.