Запасливий песик
У саду розмови і веселий сміх –
Вся сім’я збирає волоський горіх.
З ними пес старанний, він горіх розгриз,
А найкращий самий в хованку поніс.
Вибачте, хазяйко, це вже не для Вас.
Це собі горішок в зиму я припас.
Я його зарию тут, під аличу.
Щоб запам’ятати, носом потовчу.
І нехай всі дражнять «білкою» мене –
З’їм його, як тільки осінь промине.
А якщо забуду, де зарив горіх –
Виросте велике дерево для всіх!
Харків, Жовтень 2012 р.