Спогад
Позаростало бур’янами...
Занедбане довкола все.
Хоч не забуте воно нами,
Та дворище, нажаль, пусте.
Я плачу й бачу:
Чистий дворик,
Хатинка біла, рудий котик.
Клопочуться дідусь й бабуся,
Я до рідненьких їх горнуся.
А там - садочок яблуневий,
Немов шатром вкриває двір,
І теплий вітер полудневий
Волосся бавить, наче звір.
Пахне борщем з печі у кухні,
Блищить вода у білім кухлі...
Вклонилась до землі берізка...
І скаче песик, наче кізка.
А у хатині, як у казці:
У вишиванці все і в ласці,
Так прибрано усе і гарно...
Я бачу теє, але марно...
Життя спинилось в цьому домі.
Скільки ж зросло тут поколінь!
Усе, мов спить, у віковічній втомі,
Минулого живе тут лише тінь.
