31.01.2013 18:38

для всіх

226

6 | 6

 © Антоніна Грицаюк

В’ється стежка, мов та змійка

з рубрики / циклу «Матусі»

В’ється стежка, мов та змійка, тай понад лугами,

Йду радію, мов дитина, до рідної мами.

Бачу очі волошкові, ситцеву хустину,

Вже не йду, а мов на крилах, до матусі лину.

Прокинулась ненароком це я сон лиш бачу,

Так до ранку я тихенько у подушку плачу.

Залишилась в моєму серці лиш одна стежина,

Через неї я на цвинтар до матусі лину.

Дуже важка та стежина, хоч і коротенька,

Вже не чує і не бачить мене моя ненька.

м. Славута,