Cтрітення
Моїй дружині
Ти родилась тоді, коли сива зима
Вийшла весну у світ зустрічати.
Ти родилась тоді, коли снігу нема
Або дмуть хуртовини завзято.
Так і в долі твоїй - то веснянні вогні,
То суворі, затяжливі зими
Поряд щастя і біль, мов в суворому сні,
Переплелися в зорі-хвилини.
От тобою й живу! І черпаю вогонь,
А він вперто обпалює скроні.
Мов скарбниця життя - ти весела й сумна,
Незбагненна, як день цей сьогодні!
