Тиша
Струни. Тиша. Тиша. Струни.
Обізвалось – наче рана…
Десь пішли зірки по руно
У щемку фата-моргану.
Тільки тиша тихо тчеться,
Тане тиша мрійна в росах.
Десь вона ще розпочнеться,
Як береза пустить косу.
Десь вона ще знов повіє,
Ліс і гай крильми накриє.
В неї замість серця – мрія,
Тільки в снах вона жевріє.
Не іди до неї, лихо,
Спить ця тиша кольорова.
Мліє-сяє, тчеться тихо,
Наче дивне вічне слово.
