Земля уже втомилась від снігів
Земля уже втомилась від снігів,
Неначе від ворожої навали,
Застигли білі кручі берегів
Над ріками, що в кризі задрімали.
Дерева похилились у журбі
Й зовсім не раді важко-білім вбранню,
Пташки, зсутулившись на вітах у гурбі,
Чогось мовчать, чекаючи світання.
О, де ж ти, весно?! Де той промінець,
Що вигляне з-за обрію яскраво?
Прийде до нас, зігріє накінець,
І колір смерті на землі розплавить!