05.02.2013 12:57
for all
159 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Олександр Новіков

Тобі

Відталі магістралі хизуються глибиною

і концентрацією по протяжності, 

збираючи щедрий врожай, 

розбите шарове, 

чи стукіт розбитого серця

крізь надію взаємності.

Ухаби й вибоїни

по весні розростаються, 

ніби листя вкриваючи

гілля автошляхів.

Але не зважаючи

на рух що без зручностей, 

мабуть за це тебе я люблю, 

бо у будь-якій, взятій окремо області

завжди є щось незмінне, 

як в дорогах, так і в житті.

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 34
Автор: Олександр Новіков
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Білими;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.02.2013 10:56  Деркач Олександр => © 

Класно! 

 06.02.2013 21:59  Марієчка Коваль 

чорт... я тут тільки про дорогу і подумую. Але цікаво. 

 05.02.2013 20:42  Оля Стасюк 

Красивий вірш. 

 05.02.2013 17:50  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже класно! Особливо тим, що кожен читач може сприйняти зізнання в свою адресу! :))) ( жарт) 

 05.02.2013 13:51  Чернуха Любов => © 

любити не зважаючи ні на що - дуже класно! 

 05.02.2013 13:45  Каранда Галина => © 

цікаво переплів. теж тяжію до чогось незмінного...