Наодинці
Коли ти покинутий сам на себе
і самота ріже вуха тишею.
Коли як ти, нікого не гребе
і носій щастя виліз грижею.
Учора ще був не один…
цілував… був цілований.
А тепер у добі забагато годин
і ти стомлено-атрафований…
І думки не хочуть топитися
хоч і топиш ти їх у стакані…
Й по ТВ немає, що дивитися…
З’їхали життя меридіани.
І ти хочеш вже сам утопитися…
але знаєш, що так не треба.
І шукаєш за що ухопитися..
Тоді треба друг, як Сатурну – Феба!
