Наодинці...
віршування в окупації
...мить
миттєвість тої миті
коли замреш у погляді
в безмежновільне синє небо
яке спаде
враз ниткою тоненькою униз
упавутинюючи долю
і час на мрійній лірі в забутті
журливими піснями душу гоїть
її, гойдаючи, здійме аж до зірок
"...тік-так-тік-так..." - наспівує
мов маятник настінний
старого дзигаря
...і погляд відвернеш
у марноту марнот
в безладний рух
який життям вважаєм
і це життя розстрілюєм впритул
цинізмом, хамством і брехнею
та все ж...але
той спокій у думках
і тихість заспокоючу від неба
дарує мить
миттєвість тої миті
коли, відречений
зі Всесвітом усім ти наодинці...
