…Щастю назустріч…
Замружена молодість човником плине за часом
Услід за майбутнім своїм по тривожній ріці.
В човні музикант, у душі увесь сповнений джазом,
В реаліях же - шестиструнка в убогій руці.
А хвилі щоразу розгойдує змінності вітер,
А струни гітари сміються, то ридма ревуть.
Спасіння канати немов - верболозові віти
Пориви вітрів тих полощуть, ламають і рвуть.
Майбутнє скоріш-бо за все заховалося в старість:
У першому класі Титаніка. Грає оркестр...
Та якби не було, не варто винити реальність...
Ми (щастю назустріч) чинімо вітрам злим протест.
