К зиме
з рубрики / циклу «Мысли»
Ну вот и все, уже теплей не будет,
Природа плачет осени во след,
Спешат расстаться с непогодой люди
Быстрей проникнуть в теплый окон свет!
А дождь холодный, звонко моет окна,
Смывает пыль и летнее тепло
Последний лист, намокший липнет к стеклам,
Хоть понимает, - все уже прошло!
Клин журавлей на небе не курлычет,
Они уже довольно далеко
Озябший пес скулит, как будто хнычет,
Собакой быть ведь тоже не легко!
И призрачен туман, рассвет холодный,
В травинках иней, в лужах корка льда,
А ветер рвет одежду - пес голодный,
Подходит дней унылых череда...
Далі переклад на українську, який я робив сам :
Ну ось і все, тепліше вже не буде,
Природа плаче осіні у слід,
З негодою спішать розстатись люди,
Проникнути у теплий вікон світ!
А дощ холодний дзвінко миє вікна,
Змиває пил і літнєє тепло!
І лист намоклий, ще цілує стікла,
Хоч розуміє, - що усе пройшло!
Клин журавлів на небі не курлика,
Бо відлетіли в теплії краї,
І змерзлий пес скавчить, неначе хника,
Собачі думи думає свої!
Туман примара, і світанок вже холодний,
На стеблах іній, і калюжі лід кує,
І вітер одяг рве, як пес голодний,
Це днів похмурих черга настає...
