Бранець шалу…
Тремтячим подихом торкаюсь твоїх уст
В не менш тремтячих торках цілувань.
Хвилюється у памороці глузд,
Єство, мов грань - судомить від згорань.
Згорає трепет між пошехлих губ
Від палко-спраглих ніжності єднань.
Вуста в полоні надчутливих згуб,
Я ж - бранець шалу пристрасних пізнань.
_________________________________
І враз десь ділась трепетність тривог:
Згоріла, наче, у бажань-вогні,
Розтанула у поцілунках двох.
Які ж вони солодкі і хмільні.
