Вічною тишею
Вічною тишею сповнені дні,
Без правди гіркої й святої брехні.
Ніхто не тривожить, ніщо не бентежить,
Лиш вічність за вічністю з дня на день стежить.
Болем і смутком наповнені дні,
Усі наші мрії кричать у вогні.
Напівзгасле сонце до завтра згорить,
Мабуть, лиш тоді зупиниться мить.
Мороком сірим окутані дні,
Байдужі примари блукають в тіні.
І вітер шепоче молитву без слів
На перехресті забутих шляхів.
Холодом вічним ув’язнені дні,
Завмерло життя у спокійному сні.
А вічність триває і чекає мене,
І зустріч із нею мій шлях не обмине…
І порожньо в серці, і в мертвій душі,
Немає нічого, немає межі.
Але був початок і буде кінець,
І будуть мільйони розбитих сердець…
