Надвечір’я липневе до сказу пронизане тишею
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Надвечір’я липневе до сказу пронизане тишею
бовваніють думки - силуети знебарвлених трав
непомітно якось усі сумніви вкотре залишені
лиш уява малює відбитки ранкових заграв
Навіть тіні мовчать засоромлені, вицвілі, знічені…
Що, здавалось, для них оці тлінні тривоги/жалі?
Тільки, диво, печаттю прощання гіркого відмічені
темні контури їхні на жовтогарячому тлі….
І тремке надвечір’я укотре збирається поспіхом
у незвідане завтра – сукупність живих протиріч
Озирається якось невпевнено – приязно й з острахом,
ніби свідчить безмовно, що любить схвильовану ніч
Миргород, 30.07.2016
