Прокинулась мама на зорі

з рубрики / циклу «Матусі»

Прокинулась мама на зорі,

В такій ранковій ще порі,

Пішла босоніж по літніх росах,

Сивина все сипала у косах.

Пригорнула вишню біля хати,

Стала з нею стиха розмовляти,

Вишня, як ненька, старенька вже стала,

Вона про матусю багато що знала.

В них доля на двох, одна єдина,

Вона, як ненька, одна сиротина,

Тяжке горе двох пізнали,

Гірко, гірко сумували.

Похоронила мама сина,

Його чужа земля згубила,

А вишні вітер восени,

Зламав додолу всі гілки.

Одна верхівка залишилась,

І та додолу похилилась,

Мама також стала безсила,

Як крила руки опустила.

В житті нікого не зганьбила,

Людям добро лише робила,

За віщо, Боже, так скарав,

Таке тяжке горе наслав.

Стомилася ту біль носити,

На світі вже не хоче жити,

Просить у Бога душу прийняти,

Так тяжко самотній вік доживати.

м. Славута,