Годинник на стіні...
Годинник на стіні наче п`яний сусід,
То плаче, то співає і ночами не спить,
Квартира повна часу, навіть капаючий кран,
Відрізує хвилини з тіла з безлічю ран.
На стінах сива плісінь відраховує століття,
А муха об скло соті долі секунд,
Приближення смерті ось і все що сниться,
Спокій обличчя видає тремтіння рук.
А радіо видасть бадьорий голос:
"Київський час стількіто годин."
А навколо туман і Ячмінний колос,
І старухи усмішка, кладовищенський дзвін.
Проклятий дощ так ритмічно б`ється,
Земля вчипилась в мене і вертить, і вертить,
А може і добре, що все це скінчиться,
І буть прокляте все це і не страшно вмерти.
