НЕГОДА

Коні крешуть копитами

Понад кронами голими

(Дощ їх митиме-битиме –

І обновляться кволими).

В шиях жили напнулися,

Острах – в оці вологому.

Під копитами – вулиці,

А над гривами – стогони.

Коні здиблені, шкіряться.

Їм би страх перевершити,

Але доля відміряна,

А недоля – за вершника.

І розчиняться. З хмарою

Подадуться за обрії

Коні стомлені маревом

З новиною недоброю.

Візьміть участь в обговоренні

25.03.2013 20:13 © ... => Ірина Затинейко-Михалевич

Дякую. Рада, що сподобалось.

11.03.2013 19:33 Ірина Затинейко-Михалевич

ПРЕЧУДОВИЙ ВІРШ!!! ТАКИЙ ВИТОНЧЕНИЙ, ВЛОАП, МОВ ВІДБІРНІ ПЕРЛИНКИ - ОДНА ДО ОДНОЇ СКЛАДЕНІ!!!

11.03.2013 18:51 © ... => Голубка

Спасибі.:)

11.03.2013 18:50 © ... => Каранда Галина

Рада, що сподобалось.

11.03.2013 18:50 © ... => Тетяна Белімова

Дякую, Тетяно.

Образ бурі... Дуже гарно! Вітаю із чудовою поезією!

10.03.2013 03:07 Голубка

Чудовий вірш, надзвичайно гучно і неймовірно! {#}

09.03.2013 15:05 Каранда Галина

дійсно, майстерно.

Дякую, пані Тетяно.

Майстерно і обазно описана негода! Чи з доброю чи з недоброю, але подадуться! :))
Сподобались Ваші коні! :))

Візьміть участь в обговоренні