Наталка Янушевич
Пагінців і бруньок обнова
Надихає іти вперед,
Та долоні мої – кленові,
Та осердя моє – старе.
Вабить простір і кличе місто -
Зеленіти довкруж пора,
Та коріння не зрушить з місця
І живиці не дасть кора.
Як потраплю у повінь світла,
То байдуже нове кільце -
Завесную на білім світі
Хоч однісіньким пагінцем.
08.09.2021 07:25 Таміла => © |
Чудова весняна поезія! |
11.03.2013 18:49 © ... |
Спасибі вам усім за увагу до твору.:) |
11.03.2013 15:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудово! |
11.03.2013 14:23 Тетяна Белімова => © |
 Прониклива філософія! Сподобалося! |
11.03.2013 11:08 Чернуха Любов => © |
 зворушливо.. |
10.03.2013 21:29 © ... => Ірина Затинейко-Михалевич |
Спасибі, що читаєте. |
10.03.2013 21:06 Ірина Затинейко-Михалевич |
 пречудова поезія!!!! |
10.03.2013 19:12 © ... => Каранда Галина |
Дякую, пані Галю. |
10.03.2013 18:56 Каранда Галина |
 прекрасна поезія. |