ТЕРПІННЯ І ВІРИ
У нашім Домі
Нам трудитись треба,
Хоч нас й сосуть злодюги й шахраї,
Хоч нас лишають голими й без грошей
Уже свої бандити, не чужі.
Пройде пора, як і усе проходить,
Звіряче згине –
Скільки йому жить !!!
Проснеться те,
Що нас звело в Людину!
Ще почекаєм.
Поки – воно спить.
Звичайно прикрість
Крає душу й точить
За долю наших
Матерів й батьків,
Її нещасну –
Це постійне лихо –
Ніхто і в
Страшнім сні не заслужив!
Але якщо не ми,
То хто тим паче
Прийде до нас
І прибере сміття?
Можливо, згоден,
Добре у минулім,
Але до нього –
Вже немає вороття .
Плекаймо край свій,
Ростимо Дитину,
Творім добробут
Власної сім’ї –
І прийде Злагода,
Така жадана й мила,
Прилине птахом
Срібнокрилим
На зорі!
