Роздуми
(Майже терцина)
Удивляюсь тривожно в обличчя
І впізнати й з зусиллям не можу,
Чаєням щось тремтливо кигиче,
Уві снах бачив я тебе гожу,
Як світанок в квітневому цвіті,
А вітаю сьогодні… несхожу
З тою, втіхою днів моїх юних,
З ким зустрів своє перше кохання
І зазнав днів погожих і хмурих,
Й не сказав слів несмілих зізнання -
Не солодкий ми випили трунок,
А гіркий, як полин, розставання.
Як жила довгих сорок цих років,
Як долала життя перепони?
Не зроби ти тоді того кроку,
Ми помчали б у спільнім вагоні...
Й не чекала б сумна на нас доля:
Слухать звуки мінорних симфоній…
