Сонячне проміння
з рубрики / циклу «Про долю»
Ішла на сонячне проміння,
Крок за кроком, без вагань,
Закінчилось її терпіння,
Досить знущань, поневірянь.
Там, де жила одна зима,
Холодна, люта та зрадлива,
Все зіткано, немов зі зла,
Немов вовчиця люта вила.
Закінчилось терпіння враз,
Переступила ту межу,
Ішла вперед – невже міраж,
Побачила земну красу.
Пестило сонячне проміння,
Змарніле та убоге тіло,
Змінилося її дозвілля,
Крок за кроком ще не сміло.
До сонця лине і радіє,
Зими зірвала кайдани,
Душею, тілом молодіє,
Та не сховати сивини.
м. Славута,
